Казка про мурашник.

Трапилась ця історія на одній галявинці, був сонячний день комахи метушились в пошуках їжі, літали біля квітів метелики та бджілки, що збирали нектар. На ту галявинку забрів маленький хлопчик Івасик, що збирав сунички неподалік. Та невдовзі свою увагу Івасик приділив маленьким мурахам, які несли листочки до свого мурашника, цікаво стало йому як така маленька комашка тягне за собою такий листочок, не втомлюючись і без відпочинку.

От би стати таким маленьким і більше дізнатись про цих невтомних комах, подумав Івасик. Та тільки він вимовив ці слова в секунді хлопчик перетворився на маленьку комаху в розмір з мурахи, напевне він з’їв чарівну ягоду, яка росла поруч перед цим і вона перетворила його на комашку. З цією цікавістю він вмить побіг до мурашника. Прибігши в притул до мурашника він одразу почув їхні незвичні голоси, які нагадували йому ярмарок на який вони з матусею їздили неділю тому.

Як цікаво! Посміхнувся Івасик і поліз до мурашника. Великі круглі тунелі- ходи все більше зацікавлювали його та манили все далі і далі. Проходячи по великому коридорі він побачив як стрій мурах направляються до якоїсь кімнати несучи з собою листочки гіллячки травичку, Івасик тут же не гаючи часу пішов за ними, через кілка хвилин перед ним постала величезна зала де комахи складають в окремому місті те що принесли, а інші комахи розтягують здобич ще в інших напрямках. Прослідкувавши за кожним напрямком він зрозумів, що мурахи розділені на тих, що будують, ти що готують їсти та на тих, що охороняють цю велику сім’ю. Проходячи коридорами він побачив одну світлу й теплу кімнату в якій зберігались яєчка, а біля них метушиться одна велика мураха, вона не була схожа на інших, вона була набагато більша і з крилами. Вона не літала, а ніжно й бережно перекладала яєчка поближче до сонячного проміння, мов квочка на яйцях чекаючи вилуплення своїх курчат. Та не пройшло і декілька хвилин після того, як з крихітних яєчок почали з’являтись маленькі мурахи та стрімко розповзаючись в різні боки. Новоз’явленні мурахи вже знали куди їм треба бігти щоб поїсти, адже їм треба набиратись швидко сили і швидко рости, щоб збудувати вже новий мурашник і продовжити роботу своїх попередників.

Швидко промайнув час я дізнавався все більше і більше нового про цих дивних мурах, які не секунди не стоять на місці, а постійно метушаться. Заходило сонечко комахи почали затуляти проходи, мов двері що люди запирають на ніч і я швидко побіг до виходу, так як і мені вже час іти додому. Вибігши з мурашника я пристально почав шукати ті чарівні ягоди, що зранку знайшов аби повернутись в свій звичний стан.

Щоб знайти ті чарівні ягоди я виліз на високу квітку звідки було видно все навкруг, навіть побачив свою домівку, яка знаходилась дуже далеко.

– Мені до неї не добратись, засмутившись схилив я голову, та ось моєму зору відкрився внизу той самий кущ з чарівними ягодами.

Не зважаючи, а ні секунди я швидко побіг до нього, не гублячи з виду тих ягід.

Ось нарешті підбігши до куща, я швиденько зірвав ягоду, яка майже лежала на землі, немов чекаючи мене вже довгий час.

Покуштувавши ягоду, я відчув як все навкруги зменшується, а я росту, таке дивне відчуття я відчув коли вперше покуштував цю ягоду тільки тоді все було навпаки я зменшувався, а все навкруги зростало.

Та ось знову я став великий який був. Вже вечоріло і йдучи додому збагнув, що домівка моя неподалік, а не так як мені здавалось раніше.

Повечерявши я знову згадав про цікавий сьогоднішній день і вирішив, що завтра завітаю до бджілок у вулик, де безсумніву покуштую їх мед, адже я його дуже й дуже люблю.

Автор Юра Гуцуляк